Igor FedykWhat should Sofia expect from the new Russian ambassador
Russian embassy located in the capital of a foreign country remains one of the main instruments of the Kremlin’s influence on it. The effectiveness of this tool, as well as the methods of its work, largely depend on the head of the embassy. This month, within the leadership of the Kremlin’s diplomatic mission in Bulgaria was held a planned, but probably an extraordinary rotation – both for the country in particular and for Bulgarian-Russian relations in general. The reason for this is the person of the new Russian ambassador, as well as the reorganization of another such important tool of Russia’s hybrid influence abroad, and, in particular, in Bulgaria, as Rossotrudnichestvo.
Як стало відомо з російських ЗМІ, 15 січня президент Росії підписав указ про призначення новим послом Росії в Болгарії колишнього керівника «Россотруднічєства» Елеонори Мітрофанової. Болгарська громадськість не на жарт занепокоїлась такою новиною. Деякі болгарські ЗМІ так прокоментували це призначення: «Макаров» (прізвище чинного російського посла в Болгарії і той же час натяк на марку пістолета) провалився і в неслухняну Болгарію був відправлений «Калашніков». Зі свого боку, російський політик і близький соратник Олексія Навального Владімір Мілов так прокоментував зміну керівника російського посольства в Болгарії: «Елеонора Мітрофанова виглядає доброзичливою, але не забувайте, що вона була в 90-х від цієї партії (ЛДПР – ред.)… Не дивно, що вона опинилась в системі Путіна. Зокрема, на посаді керівника «Россотруднічєства». Чесно кажучи, я навіть не розумію, про що можна говорити з такою людиною. Це дуже, дуже погана новина для Болгарії…».
Для того, щоб переконатись, що побоювання болгар не є безпідставними, достатньо поцікавитись, що собою являє новий очількик дипломатичної місії Кремля в Софії і за які заслуги він довірив їй керувати таким важливим інструментом свого впливу за кордоном.
Хто така госпожа Мітрофанова
Елеонора Мітрофанова є донькою колишнього високопоставленого чиновника Госплану СРСР. У 1975 році закінчила факультет міжнародних економічних відносин Московського державного інституту міжнародних відносин (МДІМВ). В 90-х роках була депутатом Держдуми від ЛДПР, а свою дипломатичну кар’єру розпочала аж в 2001 році.
В період 2004-2009 років вона очолювала Російський центр міжнародного наукового та культурного співробітництва — «Росзарубежцентр», який з часом перетворився на «Россотруднічєство».
В 2009-2016 роках Мітрофанова була постійним представником Росії при ЮНЕСКО, а в 2010-2011 роках виконувала обов’язки голови виконавчої ради та заступника генерального директора даної організації. В контексті її призначення новим послом в Болгарії, цікавим є те, що в 2011-2012 роках вона очолювала Комітет Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, де тісно співпрацювала з тодішнім директором ЮНЕСКО, болгаркою Іриною Боковою, з якою вони, до речі, свого часу разом навчались у МДІМВ.
Після роботи в ЮНЕСКО, вона знову очолила «Россотруднічєство», де пропрацювала до 2020 року.
Своє призначення Елеонора Мітрофанова прокоментувала російським ЗМІ так: «Болгарія — прекрасна, цікава країна. Я багатьох там знаю, з задоволенням приймаю це призначення».
Відтак найвірогідніше саме досвід Мітрофанової, зокрема, на посаді керівника «Россотруднічєства» – основного інструменту російської «м’якої сили» за кордоном і, зокрема, в Болгарії, а також її знайомства в майбутній країні перебування, були основним аргументом Кремля на користь її кандидатури.
Власне на тісний контакт Мітрофанової і Бокової звертають особливу увагу болгарські ЗМІ. Зокрема, вони відмічають, що саме через Мітрофанову Кремль контактував в питанні підтримки Бокової під час виборів нового генерального секретаря ООН. Також через вплив Мітрофанової, ЮНЕСКО під керівництвом Бокової, підозріло відмовчувалось на тему допінгу в російському спорті. Відтак, на переконання тих же болгарських ЗМІ, саме Ірина Бокова повинна буде відкрити для нового російського посла дверідо президента Болгарії, Болгарської соціалістичної партії (з якою вона, до речі, має спільне політичне минуле), а також інших проросійських суб’єктів в країні.
Цілі для «Калашнікова»
Не мають ілюзій болгарські експерти та представники демократичних кіл щодо того, з якою «місією» до них їде та, кого вже встигли наректи «Калашніковим». На їх думку, основними завданнями, які Кремль поставив перед Мітрофановою в Болгарії будуть такі:
– захист енергетичних і політичних інтересів Росії в газопроводі «Турецький потік 2» від втручання регуляторних органів ЄС та американських санкцій, а також недопущення до нього конкурентів «Газпрому»;
– максимальне перешкоджання поглибленню євроатлантичної інтеграції Болгарії в НАТО та посиленню Альянсу на її території;
– підвищення ефективності роботи російського посольства з місцевими політичним партіями та конкретними політиками;
– забезпечення безперешкодного фінансування російських проектів в Болгарії;
– використовуючи свої контакти по лінії «Россотруднічєства» — встановлення та посилення контактів з російськими неурядовими організаціями, орієнтованими на співпрацю з Болгарією, а також з болгарськими, що орієнтовані на співпрацю з Росією.
На сьогодні та продовжуються спроби Кремля переконати Захід в тому, що Росія займає в Болгарії суттєві позиції і є популярною серед місцевого населення. Відтак, очікується, що Мітрофанова продовжуватиме активно працювати в цьому напрямі, а також активізує просування ідеї, згідно з якою Росія є провідною політичною силою на Балканах і що з нею необхідно рахуватись в усіх питаннях, що стосуються регіону.
Крім того, прозахідна частина болгарського експертного і медійного середовища очікує серйозного втручання Росії в парламентські вибори в Болгарії, які заплановані на 4 квітня. Вони вважають, що ротація на верхівці російського посольства в рік проведення в країні парламентських, а пізніше – й президентських виборів, не є випадковою.
Нова обгортка для «Россотруднічєства»
Поряд з особистістю нового російського посла, демократичні кола в Болгарії звертають увагу на те, що Кремль міняє стратегію використання й самого «Россотруднічєства», яке вважається ними ні чим іншим, як «підступним інструментом російської гібридної війни» проти їх країни. Про трансформацію «Россотруднічєства», зокрема, зазначив й сам наступник Елеонори Мітрофанової на посаді керівника організації Євген Прімаков (внук колишнього прем’єр-міністра Росії Євгена Прімакова): «Россотруднічєство» більше не буде з «цяцьками, балалайкою і бюстом Олександра Сергійовича».
Так, в Атлантичній Раді Болгарії переконані, що тепер взаємодія «Россотруднічєства» з болгарськими громадянами та організаціями буде посилена і очікують, що основна увага в його роботі буде спрямована на перетворення меседжів Кремля на найбільш підходящу для місцевої аудиторії мову. Зокрема, вони звертають увагу на слова Прімакова про те, що «Россотруднічєству» необхідно говорити зрозумілою мовою для кожної місцевої громади і не обмежуватись лише співвітчизниками, тобто, росіянами. При цьому, за його словами, одним із головних критеріїв ефективності є залучення неурядового сектору. Також Прімаков вважає, що назву організації слід змінити з тим, щоб зробити її більш привабливою для іноземців: «Дайте їй нову назву, щоб «обернути» її в нову обгортку у свідомості іноземної аудиторії».
Відтак, враховуючи трансформацію «Россотруднічєства», а також його «рідність» для Мітрофанової, досить ймовірно, що вона докладатиме максимум зусиль для забезпечення реалізації цілей даної структури на території Болгарії. Загалом, з огляду на все сказане вище, ротація в керівництві російського посольства в Болгарії є для неї дійсно непересічною подією і недарма місцева проєвропейська громадськість так нею занепокоїлась. З приїздом до Софії Мітрофанової-«Калашнікова», Болгарію напевне очікує не одна «автоматична черга» обіймів від її російських «братушок», які тепер можуть бути більш м’якшими, більш «зрозумілими», більш «простішими» і в той же час – й більш «палкими». А відтак – й більш небезпечними.